Upgrade to Pro — share decks privately, control downloads, hide ads and more …

Бернард Шоу Bernard Show "Пигмалион" ("Pygmalion")

Lana
February 22, 2017
220

Бернард Шоу Bernard Show "Пигмалион" ("Pygmalion")

Бернард Шоу Bernard Show "Пигмалион" ("Pygmalion")
1.Біографія Бернарда Шоу
2. Історія написання «Пігмаліону»
3. «Пігмаліон» як зразок драми діскусії
4. Дійові особи
5. «Ідеалісти» та «реалісти»
6. Особливості поетики
7. Використання парадоксу
8. Використання жанру трагікомедіі
9. Втручання автора в дію 10. Театр і політика
11. Головна «дискусія»
12. Епізод з четвертої дії
13. Пам’ятник Шоу у Канаді
14. Висновок

Lana

February 22, 2017
Tweet

Transcript

  1. план 1. Біографія Бернарда Шоу 2. Історія написання «Пігмаліону» 3.

    «Пігмаліон» як зразок драми діскусії 4. Дійові особи 5. «Ідеалісти» та «реалісти» 6. Особливості поетики 7. Використання парадоксу
  2. план 8. Використання жанру трагікомедіі 9. Втручання автора в дію

    10. Театр і політика 11. Головна «дискусія» 12. Епізод з четвертої дії 13. Пам’ятник Шоу у Канаді 14. Висновок
  3. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, театральний критик, громадський

    діяч. Його драматургія стала одним з найпомітніших явищ літератури кінця ХIХ – першої половини ХХ ст. Шоу народився 26 липня 1856р. в Ірландії, у Дубліні, в родині дрібного службовця. У 1871 році п'ятнадцяти-річний Шоу починає працювати клерком. У 1876 році він переїздить до Англії.
 Наприкінці 70-х років Б. Шоу остаточно обирає шлях професійного літератора. У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії і яка ввійшла до циклу “Неприємних п'єс”. Серед творів, написаних Б. Шоу до Першої світової війни, найширшої популярності набула комедія "Пігмаліон" (1912) і п'єса "Дім, де розбиваються серця" (1913-1917). Вони відкрили новий період творчості Шоу.
  4. Історія написання Вихідною точкою написання твору для драматурга був античний

    міф про Пігмаліона, скульптора, який зневажливо ставився до кохання, надаючи перевагу мистецтву. За це богиня Афродіта покарала його: вона наслала на Пігмаліона кохання до найпрекраснішого його витвору – статуї богині Галатеї. Вражений коханням, Пігмаліон змушений страждати, бо його кохана залишалася лише витвором із холодного каменю. Пігмаліон вблагав Афродіту оживити Галатею. Статуя ожила і, перетворившись на жінку, стала дружиною Пігмаліона.
  5. Б. Шоу задумав п'єсу "Пігмаліон", розраховуючи на відповідну виконавицю ролі

    Елізи – відому блискучу англійську актрису Стеллу Патрік Кемпбелл. Саме вона й зіграла цю роль у спектаклі, який поставив сам драматург на сцені Театру його величності 1914 року. Пізніше ця п'єса лягла в основу прекрасного бродвейського мюзиклу, а потім і фільму «Моя прекрасна леді». Після Першої світової війни це був один із найпопулярніших творів Б. Шоу (саме через нього у Англії почалася “ШОУманія”), який став називати свій твір "романом у п'яти актах". Це оригінальне визначення жанру п'єси з'являється недарма - так підкреслює Б. Шоу глибокі зв'язки своєї драматичної творчості з романом, прозою.
 “Пігмаліон” - це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зіткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосується моральних чи філософських проблем.
  6. «Пігмаліон» як зразок ‘драми дискусії’ • Тема твору - духовне

    пробудження людини за допомогою мистецтва слова, творчості.Назва твору утвердило призначення людини-митця бути Творцем, служити своєю творчістю пробудженню духу людини. Шоу подав не традиційну структуру: зав'язка - розвиток дії - розв'язка, а дещо змінює її: зав'язка - розвиток дії - "дискусія". У «Пігмаліоні»: • 1. експозиція - несподівана зустріч за випадкових умов двох героїв твору; • 2. зав'язка - парі Пікерінга і Хіггінса щодо "створення герцогині з квітникарки»; • 3. розв'язка - "герцогиня бунтує проти професора".
  7. Розв'язка у Шоу стала одночасно новою зав'язкою, початком дискусії. Автор

    створив дискусійну ситуацію, висунув конфлікт ідей, перетворив хід подій у сутичку протилежних життєвих позицій. П'єса мала відкритий фінал. Прозаїк вважав, що п'єса повинна мати "відкриту" кінцівку, спонукати читача до відповіді на поставлені запитання, до обговорення проблеми. Автор не дав глядачам однозначної відповіді, не показав щасливого фіналу.
  8. Дійові особи: • Хіггінс – вчитель фонетики • Пікерінг –

    полковник, друг Хіггінса • Еліза Дулітл – вулична квіткарка • Альфред Дулітл – батько Елізи • місіс Пірс – служниця в домі Хіггінса • місіс Хіггінс – мати Хіггінса
  9. Людей та персонажів своїх п’єс Шоу поділяв на філістерів і

    бунтівників. Він запропонував й іншу класифікацію людей та персонажів : ідеалісти – ті, які живуть неперевіреними, фальшивими ідеалами, і “реалісти”, які скептично споглядають на навколишній світ, скоряються критичному розумові, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їхнього прагнення до кращого облаштування світу.
  10. Особливості поетики Б.Шоу у п’єсі «Пігмаліон» • основні художні засоби

    - парадокси і дискусії • засоби комічного поєдналися з реальним трагізмом буття суспільства і духовно багатої людини, якій не було місця в оточуючому світі; • найбільший парадокс - людина. • Бернард Шоу прагнув створити проблемний інтелектуальний театр, і п'єса "Пігмаліон" стала шедевром його творчої майстерності.
  11. ВИКОРИСТАННЯ ПАРАДОКСУ • Надзвичайно велика роль у п’єсах Шоу відводиться

    парадоксу, як основному засобові постановки проблеми. Парадокси Шоу не тільки словесні. Парадокс в основі ситуації, навколо якої розгортається дія п’єси. • Шоу говорив, що його парадокси відбивають дійсність, що парадоксальні не його п’єси, а саме життя, а він лише розкриває людям на це очі. Пересувний будиночок, в якому Шоу написав більшість своїх робіт
  12. ТРАГІКОМЕДІЯ ЯК СПОСІБ ЗАГОСТРЕННЯ ПРОБЛЕМИ • Ще один засіб загострення

    проблеми , який Шоу теж проголосую відкриттям Ібсена, - повне змішування комедії і трагедії. • Сучасна п’єса може бути тільки трагікомедією, причому, як комедія, так і трагедія виконують зовсім інші завдання. Трагедія “більш не залякує”, не намагається підкорити емоції глядача жахливими чи катастрофічними подіями заради досягнення очищення. • Комедія більше не повчає, розважаючи, не виправляє звичаї, сміючись, а обидві вони мають іншу мету – поставити глядача перед проблемою.
  13. • Персонажі у п’єсах англійського драматурга цілком залежні від авторської

    волі. Їхні характери повністю визначені ідейним завданням. Шоу супроводить вчинки і репліки героїв коментарями та ремарками, а також широко використовує систему передмов і післямов, за допомогою яких владно вривається у дію, скеровує її та надає їй сенсу. ВТРУЧАННЯ АВТОРА В ДІЮ Персонажі у п’єсах англійського драматурга цілком залежні від авторської волі. Їхні характери повністю визначені ідейним завданням. Шоу супроводить вчинки і репліки героїв коментарями та ремарками, а також широко використовує систему передмов і післямов, за допомогою яких владно вривається у дію, скеровує її та надає їй сенсу.
  14. ТЕАТР І ПОЛІТИКА Шоу-новатор усунув бар’єри між театром і політикою,

    між театром і публіцистикою. Його сатиричні п’єси – грізна зброя у боротьбі за власні ідеали. Вони також є дуже оригінальними, звичайно ж, парадоксальним засобом пропаганди і агітації.
  15. Автор п'єси Б. Шоу ставить у своєму творі важливу проблему:

    чи дозволяється людині втручатися в долю іншої людини, чи має вона моральне право змінювати її, навіть тоді, коли все це робиться з кращими намірами. Професор Хіггінс змінює особистість Елізи, але він зовсім не замислився і, звичайно, не подбав про те, як вона буде жити далі. Що ж робити з Елізою? Це питання постає не лише перед Хіггінсом, але й перед самим автором "Пігмаліона" "Навіщо ви відняли у мене мою незалежність?" - запитує ображена дівчина. Так само жертвою необдуманих жартівливих слів професора став і її батько сміттяр Альфред Дулітл. Саме йому він завдячує зміні своєї долі.
  16. ВИСНОВОК Отже, у своїй п'єсі "Пігмаліон" автор підносить ідею відповідальності

    творця за своє творіння, за його майбутню долю і висвітлює такі проблеми: •природна рівність людей; •культура мови; •духовний розвиток.