сайт_газета_квітень.pdf

1222c853408338a2f8831a7223689e5d?s=47 Blagovist
April 12, 2019

 сайт_газета_квітень.pdf

1222c853408338a2f8831a7223689e5d?s=128

Blagovist

April 12, 2019
Tweet

Transcript

  1. 1.

    ВИДАЄТЬСЯ ЗА БЛАГОСЛОВЕННЯМ МИТРОПОЛИТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКОГО АНТОНІЯ Офіційне видання

    Хмельницької Єпархії Української Православної церкви № 5 (207) 2019 р. (Читайте на стор.2) (Закінчення на стор.2) "СВЯЩЕНИК - ЦЕ МИРОТВОРЕЦЬ, А НЕ ПОЛІТИК" свято благовіщення Днесь спасения нашего главизна, и еже от века таинства явление, Сын Божий, Сын Девы бывает, и Гавриил благодать благовествует, тем же и мы с ним Богородице возопиим: радуйся, Благодатная, ГОСПОДЬ С ТОБОЮ. В номері: † «Святогірський томос» святителя Григорія Палами - вчення про нетварне світло - стор. 4 † ЛІТУРГІЯ в ранньо- християнській Церкві - стор. 5 † Розкольники не мають підстав нази- ватися християнами (автор - священно- мученик Іларион (Троїцький) - стор. 4-5 † Пророк Ісайя про українську руїну - стор. 8 † Життя релігійних громад: дитячий хор хмельницького Свято- Різдво-Богородичного храму - стор. 6 † З чого починати свою сповідь? - стор.7 ПРАВИЛА ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ У ЗВ’ЯЗКУ З РОЗКОЛОМ (Закінчення на стор.3) Церква не політична організація, яка сьогодні одного любить, іншо- го ненавидить, а завтра буде на- впаки. Церква всіх любить: росіян, американців, африканців, азіатів. У нас немає ворогів, у нас є супро- тивники, які протидіють нам, але ми за них молимось. Блаженніший ОНУФРІЙ, митрополит Київський і всієї України: Православний світ останнім часом активно виробляє свою позицію у зв’язку з кризою, що сталася внаслідок вдертя Костянтинопільського патриархату на канонічну територію Української Православної Церкви. Грунтовний аналіз проблеми української «автокефалії» зробив член Синоду Болгарської Православної Церкви митрополит Видинський ДАНИЇЛ (Ніколов). Редакція газети «Благовіст Хмельниччини» подає виклад аргументів владики Даниїла, почерпнутих з матеріалів Інтернету. СТАМБУЛ ДІЄ В УКРАЇНІ ВСУПЕРЕЧ КАНОНАМ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В квітні 2018 року Костянтинопільський па­ триархат повідомив, що бере до розгляду звернен­ ня церковних і політичних представників з України, в якому вони просять надати «автокефалію» Церкві в цій країні. Потім, коли Помісні Церкви очікували ініці­ ювання якогось міжпра­ вославного обговорення цього питання, посланці Костянтинопільського па­ триархату в Помісних Цер­ квах прямо заявили про намір Костянтинопільської Церкви розв’язати його в односторонньому поряд­ ку. Тоді стало ясно, що дії Костянтинополя не узго­джу­ються зі встановле­­ ним канонічним поря­ д­ ком Православної Церкви. В листопаді Костян­ тино­ пільський патриархат при­ значив екзархів в Україну. Це вже прояв своєї юрис­ дикції, влади на території ін­ шої Православної Церкви – самостійної, автокефальної Церкви. Це є порушенням. Канонічні правила кате- горично забороняють втру­ чання в справи Помісних Православних Церков та їхніх Предстоятелів з боку інших Помісних Церков. Наприклад, 2-ге правило II Вселенського або 8-ме правило III Вселенського Соборів. Останнє ухвалено саме у зв’язку з подібним випадком. Тоді були роз­ глянуті дії Предстоятеля Антиохійської Церкви, який хотів здійснити єписькоп­ ські хіротонії для Кіпрської Церкви та підкорити її влас­ ній юрисдикції. І це було категорично заборонено Вселенським Собором. Останнім часом всюди тільки й розмов що про томос новоутвореної структури ПЦУ, головних дійових осіб даного руху та іже з ними. Переконаний, такої прискіпливої уваги вся ця компанія не заслуговує. ВСЕ ПОВТОРЮЄТЬСЯ Справа в тому, що подібні події неодноразово і в різних варіаціях вже відбувалися. Історія зберігає пам’ять про постійні розділення і перерозподіли земель і держав, зміну кордонів і впливів. І Церкву практично завжди намагалися втягнути в ці процеси. Сьогодні, як і раніше, декотрі не витримують тиску, спокус і включаються в міжконфесійні війни, стають на бік гонителів, підтримують розкол і гоніння. Але переважна більшість чад залишаються вірними своїй Церкві, не дивлячись ні на які життєві або політичні обставини. Великий піст – це час, коли ми повинні проаналізува­ ти своє духовне життя, піддати суворому іспиту свої дум­ ки, почуття, вольові устремління і вчинки. Ці роздуми повинні грунтуватися не просто на нашому сприйнятті оточуючого світу і себе самих, а на істинах, яких навчає нас Свята Церква і Слово Боже. І одна з цих істин полягає в тому, що гріх завдає людині непоправної шкоди, шкоди не тільки духовної, але й фізичної. (Закінчення на стор.7) СПИРАЮЧИСЬ НА ГРІХ, НЕМОЖЛИВО ДАТИ РАДУ НІ ДЕРЖАВІ, НІ СОБІ
  2. 2.

    2 № 5 (207) 2019 р. ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ Блаженніший ОНУФРІЙ, митрополит

    Київський і всієї України: Втручання в справи іншої Церкви це є антицерковна, антиканонічна дія і це є гріх, а гріх призводить до розділення людей. Гріх втручання в справи нашої Церкви може породити розкол в масш­ табах світового Православія. Церква не може жити за мирськи­ ми стандартами. Мирське життя, осо­ бливо політичне, пов’язано з інтри­ гами, обманами, зрадами – там набір усілякого зла. Натомість Церква живе заповідями Христовими. У нас свої ме­ тоди боротьби зі злом: молитва, пока­ яння, терпіння, смирення один перед одним і перед Богом. Це сильна зброя, яка нищить зло. Священик покликаний до того, щоб бути миротворцем, а не політиком, який роз’єднує людей. І та ідеологія, яка сьогодні пропагується, не є Божою ідеологією. Тому що ця ідеологія і особливо мораль, що спи­ рається на цю ідеологію, не християн­ ська, а, навпаки, - антихристиянська з її виправдовуванням одностатевих шлюбів, абортів, самогубств тощо. Це все противне Христу. Бог цього не бла­ гословляє людям чинити. Я звертаюся до всіх вірних Української Православної Церкви: не бійтеся нічого, будьте тверді в сво­ їй любові до Бога, бережіть чистоту Православної віри, яка є шляхом, що веде людину до Бога, до Царства Небесного. Любіть одне одного, терпіть одне одного, допомагайте одне одному. Зло минеться, а добро житиме вічно. Бог є Бог сили, а зло сили не має. ОНУФРІЙ, митрополит Київський і всієї України "СВЯЩЕНИК - ЦЕ МИРОТВОРЕЦЬ, А НЕ ПОЛІТИК" Сьогодні нас затягують у формат політичної партії, щоб не Христос нами керував, а якісь полі- тики нами керували. Якби я хотів бути політиком, я б одразу пішов у політику. В молодості у мене були такі шанси, але я їх одразу відкинув. Одягши духовні одежі, я повинен піклуватися про духовне і робити духовне. А ті люди, які вбралися в ряси і займаються політикою, бу- дують якісь геополітичні плани, це просто нечесні люди, які не змогли бути справжніми політиками. От і зробилися перевертнями, щоби через свій духовний образ привертати до себе людську увагу. Це не чесно, і цим людям доведеться тяжко відповіда- ти перед Богом. Ми – самостійна Церква. Всі атри­ бути незалежності, необхідні нам для нормального служіння Богові й народові, ми маємо: у нас свій, неза­ лежний ні від кого, Синод; у нас свій Архиєрейський Собор, який нікому не підпорядкований; рішення наших Синоду і Архиєрейського Собору є остаточними і ніхто невзмозі їх за­ перечити чи накласти вето; у нас свій церковний суд, який є кінце­ вою інстанцією; ми маємо економіч­ ну та адміністративну незалежність. Костянтинопільський томос був би тільки обмеженням нашої свободи. З Московським патриархатом у нас іс­ нують духовні, молитовні, канонічні, культурні зв’зки. Це – нормально, так має бути. Церква не політична організація, яка сьогодні одного любить, іншого ненавидить, а завтра буде навпаки. Церква всіх любить: росіян, американ­ ців, африканців, азіатів. У нас немає ворогів, у нас є супротивники, які про­ тидіють нам, але ми за них молимось. Костянтинопільська Церква була колись могутньою Церквою. Вона ото­ тожнювала себе з Візантійською ім­ перією, що охоплювала весь тодішній цивілізований світ. Проте Візантійська імперія давно зникла. Нинішній Костянтинопільський патриархат живе минулим. Замість тої великої право­ славної держави – Візантії – стала інша держава – Туреччина, де немає право­ славної віри. Там православних на паль­ цях можна перелічити. Візантійські греки занапастили рідну Вітчизну. Візантія зі вселенської держави, що була оплотом Православного світу, хранителькою чистоти Правоставія – другим Римом, перетворилася на інос­ лавну. І тепер їхні послідовники хочуть нас вчити, як нам треба жити! Вони ж хотять і нашу Україну довести до такого стану, до якого довели свою батьківщи­ ну. Тож сучасні турецькі греки не ма­ ють ні канонічного, ні морального пра­ ва втручатися в наші церковні справи. ПРАВИЛА ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ У ЗВ’ЯЗКУ З РОЗКОЛОМ Закінчення. Початок на стор.1 Згадаймо 90-ті роки в Україні. Ані уряд, ані президент не підтри­ мали рішення Харківського Собору Української Православної Церкви. Ніхто на державному рівні не визна­ вав нашу Церкву. На догоду політич­ ній кон’юктурі було утворено проект «українська православна церква київ­ ського патриархату», який вирішував певні завдання і був повністю підкон­ трольний владі. Але, незважаючи на всі потуги можновладців, жоден діючий монас­ тир не визнав новоствореної розколь­ ницької «церкви». І ніякі умовляння та залякування не подіяли на вірян. Віруючі люди до розкольницьких хра­ мів не пішли. З істинною Церквою за­ лишилися всі монахи і весь церковний народ, люди, які регулярно відвідували богослужіння, сповідалися, причаща­ лися, жили церковним життям. До розкольницької спільноти піш­ ли лише ті, хто політику та національні інтереси ставив вище Христа і Його Церкви, хто не ходив до храмів, а захо­ жував по великих празниках, тому що «так заведено», хто піддався політичній пропаганді, не переймаючись правдою, або ті, кому однаково куди ходити – в православні храми чи в уніатські, - аби там служили «правильною» мовою. Ці люди ніколи не були прихожанами Церкви, тому так легко й перекинулись. Були, безумовно, випадки і насиль­ ницьких захоплень храмів. Але насиль­ ством Церкву не побудуєш. Сьогодні сценарій повторюється один в один. Технології ті ж, принципи і завдання не помінялися. ЗОВНІШНЄ ЗА РАХУНОК ВНУТРІШНЬОГО З розвитком технологій відбулося природне розширення інформаційно­ го поля: ЗМІ, соцмережі, блоги стали впливати на громадську думку, став­ ши майданчиком віртуальних битв і знаряддям, за допомогою якого можна викривити картину або ж, навпаки, на­ вести різкість. Існує загроза, що війни окремих вірян у віртуальній площині уведуть душі від справжньої боротьби – внутрішньої. Деякі намагаються робити «аналі­ тику» і прогнози, спираючись виключ­ но на свої власні здогадки, страхи і чут­ ки. Як правило, всі ці приватні думки до реальних подій не мають ніякого стосунку, вони лише бентежать та за­ лякують людей. Окремо слід згадати тих, хто роз­ повсюджує лячні чутки, не переві­ ривши їх. Сіяльники паніки гірші за ворогів. Вороги відкрито виступають проти Церкви, а панікери підривають її єдність зсередини, ослаблюючи дух вірян. Також, захищаючи Церкву, важ­ ливо слідкувати за собою, оскільки боротьба за правду не звільняє нас від правил християнського життя. За прав­ ду треба битися, безперечно. Але якою ціною – має значення. Переходячи на образи, брехню, домисли, приниження інших, ми падаємо самі. Це не по-хрис­ тиянські і не по-людські. Захист Церкви повинен відбува­ тися виключно під керівництвом пас­ тиря або священоначалія. Що ж до суперечок і полеміки у соцмережах, варто нагадати, що перемогти у супе­ речці часто-густо неможливо. Істина не народжується в суперечці. Це хибна думка. Істина абсолютна, вона була, є і буде. Її не можуть породити смертні люди, вона існувала до буття людини. Істина і є Бог. Людина взмозі лише пі­ знати її в міру своїх сил і можливостей, шляхом розчищення завалів в своїй душі, щирого покаяння і наближення до Бога. Наше завдання не сперечати­ ся, а свідчити про Істину і викривати, якщо можливо, брехню на Церкву та Її служителів. Але найголовнішим доказом істи­ ни буде тільки життя во Христі. Це єдиний шлях служіння їй. ГОЛОВНА БИТВА Коли холод торкається землі, вона кам’яніє. Те ж відбувається з нашею душею, коли вона стикається зі злом. Смутні часи характерні тим, що посилюються іскушенія, внутріш­ ні нападки, загострюється духовна боротьба. І завдання ворога – за допо­ могою зовнішніх факторів відволікти людину від роботи над собою. Наші пристрасті роздирають нас, посилюють свою владу і дію. Тому так важливо берегти мир в душі.Час зосередитись на своїх гріхах, виявляти їх, чесно зі­ знаватися собі в них, щиро каятися та виправлятися. Своєю внутрішньою роботою ми урівноважимо гармонію в світі, допо­ можемо добру переважати над злом. Наше серце повинно стати тим майдан­ чиком, де відбуватимуться найважли­ віші для нас битви, адже на суд Божий ми предстанемо самі, без будь-якого супроводу, один на Один з Богом зі своєю особистою історією духовних воєн і лише за свої перемоги і поразки даватимемо відповідь. Нехай сьогодні слова пророка Іони: «ще сорок днів – і Ніневія буде зруйно­ вана!» - звучать для кожного з нас. Нехай проповідь пророка вразить жахом наші серця, як уразила свого часу ніневійського царя і народ, які розкаялися в своїй нечестивості, ого­ лосили 40-денний піст, і внаслідок роз­ каяння Господь помилував їх і не навів на них лиха, предвозвіщенного устами пророка Свого. Будемо каятися і молити Господа про прощення гріхів і напоумлення. Нехай краще світ зненавидить нас за істину, чим возлюбить за неправду. АНТОНІЙ, митрополит Бориспільський і Броварський. Портал «Православне життя» Прес-служба єпархії інформує: НАПАД КРИМІНАЛІТЕТУ НА ХРАМИ УПЦ Протягом двох днів, з 12 по 14 березня поточного року, до 10 храмів нашої єпархії завітали непрохані захожани – активісти злочинного світу. Так, вдень 12 березня зі Свято- Покровського кафедрального собору поцупили ікону. По гарячих слідах поліція затримала злодія, ікону повернули. Посягань зло- вмисників зазнали хмельницький Свято-Преображенський храм, 4 храми Волочиського і 4 храми Віньковецького благочиній. Зокрема, на Віньковеччині від рук зловмисників постраж- дали Варваринський і Свято- Вознесенський храми села Зіньків, а також храми в селах Пирогівка та Станіславівка. Зрізано замки, виставлено вікна, пошкоджено церковне майно. В селі Адамівка церкву від святотатців захистили місцеві жителі. Правоохоронці виїзджали на місця пригод, цікавилися конфесій- ною приналежністю храмів, склали протоколи.
  3. 3.

    № 5 (207) 2019 р. 3 КАНОНІЧНЕ ПРАВО (Закінчення. Початок на

    стор.1) Далі, патриарх Варфоло­ мій приймає апеляції ски­ нутого Філарета Денисенка, колишнього митрополита Київського, і так званого ми­ трополита Макарія Малетича. Він намагається обгрунту­ вати свої дії, посилаючись на 9-те та 17-те правила IV Вселенського Собору. Однак самі ж візантійські кано­ ністи, причому такі авторите­ ти, як Іоанн Зонара, кажуть, що дані правила не надають права Костянтинопільському патриарху приймати апеля­ ції єпископів та кліриків ін­ ших Помісних Православних Церков. СТАМБУЛ ДІЄ В УКРАЇНІ ВСУПЕРЕЧ КАНОНАМ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Костянтинопільськька сторона посилається на іс­ торичні прецеденти подіб­ них апеляцій. Але тут треба враховувати ситуацію, за якої клірики інших патриар­ хатів подавали апеляції Кос­тянтинопільському па­ триархові. Багато з цих пре­ цедентів ініціювали єретики. Наприклад, під час візантій­ ського імператора Анастасія (491 – 518) в Костянтинополі з’явилися ченці Маюмського монастиря, які були єрети­ ками-монофізитами. Вони скаржилися тодішньому Кос­тян­тинопільському па­ триарху Македонію ІІ (496 – 511) на православного па­ триарха Єрусалимського Ілію. Македоній ІІ задовільнив апе­ ляційну скаргу. Однак пізніше, після кончини імператора-мо­ нофізита, справедливість було відновлено. Після падіння Костян­ тинополя, під турками, все змінилося. Як відомо, після 1620 року Олександрійських патриархів вибирали в Костян­ тинополі. Чому? Це було в пе­ ріод, коли в Олександрійській Церкві був лише один єпи­ скоп – Предстоятель. І якщо його рішення викликало обурення в когось з духовен­ ства, до кого міг апелювати ображений? Але тоді апеля­ ції дозволялись на спеціаль­ ному Соборі, на якому, окрім Костянтинопільського, були присутніми й інші патриар­ хи або представники Церков (Собор Східних Патриархів або, в окремих випадках, так званий ендимуса синодос – Собор усіх єпископів, що перебували у ті дні в столиці імперії). Пізніше святий Никодим Святогорець – упорядник одного з двох офіційних, ви­ знаних Костянтинопільським патриархатом зібрань свя­ щенних канонів Православної Церкви, пояснюючи 9-те і 17- те правила ІV Вселенського Собору, також наголошував, що вони не дають ніякого права Костянтинопільському патриарху приймати апеляції єпископів та кліриків інших Церков. Карфагенський Собор прямо забороняв єпископам і клірикам Карфагенської (Африканської) Церкви Патриарх Варфоломій відповів відмовою на пропозицію Предстоятеля Антиохій- ської Православної Церкви патриарха Іоанна X провести всеправославне обговорення релігійної ситуації в Україні. У листі до нього очільник Костянтинопільського патриарха- ту заявив, що буцімто «має серйозні підстави утримуватись від загальноправославного зібрання з українського церковного питання». Саме обговорення релігійної ситуації в Україні патриарх Варфоломій назвав «марним». Ще 6 жовтня 2018 року Синод Антиохійського патриархату закликав провести над- звичайну Асамблею Православних Церков щодо надання автокефалії Україні. Члени Синоду були впевнені, що однобічний аналіз ситуації слугує не православній єдності, а розбрату в Церкві. Костянтинопільський патриархат проігнорував заклик Антиохійської Церкви з українського питання і прийняв рішення про надання томосу в односторон- ньому порядку. 29 січня 2019 року Предстоятель Антиохійської Церкви заявив про свою незгоду зі спробами одностороннього рішення ряду церковних проблем, що тягнуть за собою роз- кол усього Православного світу: «Ми закликали і продовжуємо закликати до того, щоб вирішувати існуючі проблеми шляхом діалогу, шляхом переговорів, шляхом звичайної розмови», - відзначив Антиохійський патриарх Іоанн X. Про необхідність скликання Всеправославного Собору з українського питання оп- річ Антиохійського патриархату заявили Предстоятелі та Синоди Польської, Сербської, Кіпрської, Румунської Церков, а також Церкви Чеських земель та Словаччини. За матеріалами Спілки православних журналістів ПАТРИАРХ ВАРФОЛОМІЙ ПРОТИ ВСЕПРАВОСЛАВНОГО ОБГОВОРННЯ «УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛІЇ» подавати апеляції на «інший бік моря» - до Риму. Його по­ станови включені 2-м прави­ лом VІ Вселенського Собору до збірки канонічних правил, що отримали всеправославне визнання. Тому дії Костянтинопіль­ сь­ кого партриархату в Україні явно протирічать канонічному порядку. Це стосується і так зва­ ного «томосу про автоке­ фалію Української Церкви». Виданий 6 січня 2019 року, він демонструє повну зневагу патриарха Варфоломія до ка­ нонічного порядку світового Православія. В томосі, напри­ клад, мовиться, що новоутво­ рена структура визнає своїм главою Костянтинопільського патриарха. На якій підставі? Як можна одній Помісній Церкві визнавати главою Предстоятеля, який взагалі не є єпископом цієї Церкви? Тому в Україні ніякої автоке­ фалії немає. Це прямо показує, що йдеться про спроби однієї людини нав’язати одноосібну владу над Церквою у власних цілях, переглянути той кано­ нічний порядок, який існує в Православній Церкві тисячу років. Це небезпечно. Цього неможна допустити. І тому дуже важливо, щоб Помісні Церкви не визнавали каноніч­ ної дійсності цього документа. Він нам нав’язує нове вчення про Церкву. ДАНИЇЛ, митрополит Видинський, член Синоду Болгарської Православної Церкви Управління верховного комісара з прав людини Організації Об’єднаних Націй (УВКПЛ ООН) відзначає загострення напруженості між православними громадами після отримання ПЦУ томосу про автокефалію. Про це йдеться в доповіді за період з 1 січня 2018 року по 15 лютого 2019 року, який охоплює підконтрольні Києву території, повідомляють Українські новини. «Хоча напруженість між православними громадами в Україні існувала і до збройного конфлікту на сході України, їх знач- но загострив процес отримання автокефалії», - сказано в доповіді. Протягом звітного періоду УВКПЛ зафіксувало 10 випадків погроз і актів залякування священнослужителів і віруючих, які стосувалися УПЦ. УВКПЛ занепокоєне тим, що існуюче політичне сере- довище ще більше сприяє напруженості, яка негативно впливає на свободу релігії та переконань, з можливими негативними наслідками для інших прав людини, зокрема права на свободу думки і висловлення поглядів напере- додні виборів. Інформагенство «Українські новини» ТОМОС ЗАГОСТРИВ РОЗКОЛ ПРАВОСЛАВІЯ В УКРАЇНІ Як повідомило грецьке інформагентство «Ромфея», Синод Албанської Православної Церкви направив листа Костянтинопільському патриарху Варфоломію, в якому висловлено офіційну позицію єпископату АПЦ щодо «українського питання». Цей лист став відповіддю на послання очільника Костянтинопільського патриархату від 24 грудня 2018 року, в якому Варфоломій сповіщав про створення нової структури – ПЦУ. АЛБАНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НЕ ВИЗНАЛА ПЦУ Синод Албанської Церкви заперечив законність єпископської хіротонії глави ПЦУ Єпифанія та інших «ієрархів» нової структури: «Як можна, згідно ікономії, визнавати ці хіротонії, як такі, що мають благодать Святого Духа, адже всі ці хіротонії були хулою на Духа Святого», - йдеться у заяві. На думку албанських архиєре- їв, неможливо «заднім числом визнати хіротонії, які були здійснені відлученим і анафематствованним Філаретом (Денисенком), хіротонії якого недійсні, позбавлені благо- даті Сятого Духа». Албанський Синод також нагадав главі Фанару, що в усіх випадках, коли Церкви отримували автокефалію, їх єпископат був одностайним у стремлінні отримання ново- го статусу. В українському ж випадку ніякої єдності немає. Навпаки, підкреслюється в заяві Албанської Церкви, найбільша конфесія України – Українська Православна Церква на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Онуфрієм, відмовилася брати участь в процесі отримання томосу. Більше того, це призвело до конфлікту і розривання євхаристичного спілкування з Костянтинопільським патриархатом. На завершення свого послання єпископат Албанської Православної Церкви закликав якомога скоріше скликати Синаксис Предстоятелей Помісних Церков, оскільки «за- мість примирення та єдності православних вірян в Україні перед нами виникла небезпека РОЗДІЛЕННЯ УСЬОГО ПРАВОСЛАВНОГО СВІТУ». митрополит Видинський ДАНИЇЛ
  4. 4.

    4 № 5 (207) 2019 р. ВІРОВЧЕННЯ “СВЯТОГІРСЬКИЙ ТОМОС” СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ

    ПАЛАМИ- ВЧЕННЯ ПРО НЕТВАРНЕ СВІТЛО РОЗКОЛЬНИКИ НЕ МАЮТЬ Святитель Григорій Па­ лама обезсмертив своє ім’я богословською боротьбою щодо так званого Фаворского світла. Він і його прихиль­ ники на декількох Помісних соборах догматично сформу­ лювали православне вчення про бачення Бога, яке грун­ тується на численних місцях Святого Письма і творіннях Святих Отців. Метою хри- стиянина, - писав Григорій Палама, - є долучення лю- дини найтіснішим чином до Божества. В Євхаристії лю­ дина душею і тілом з’єднуєть­ ся зі Христом, в молитві вона розумом і серцем сходить до Бога, а в досвіді богобачення людина внутрішніми очима споглядає Божество. Святитель Григорій Пала­ ма, народився в 1296 році в Малій Азії. Під час турецької навали родина вимушена була пересили­ тися в Костянтинопіль і знайшла притулок при дво­ рі Андроніка II Палеолога (1282–1328). Батько святого Григорія став великим са­ новником при імператорі, але незабаром помер. Андронік сам узяв участь у вихованні і освіті осиротілого хлопчи­ ка, який володів прекрасни­ ми здібностями і великим старанням. Імператор хотів, щоб юнак присвятив себе дер­ жавній діяльності, але Григорій, ледь досягнувши 20 років, подався на Святу Гору Афон і пішов послуш­ ником у Ватопедівський мо­ настир, де під керівництвом преподобного Никодима почав шлях подвижництва і прийняв чернечий постриг. Матір Григорія разом з його сестрами також прийняла чернецтво. Інок Григорій проходив свій молитовний подвиг в різних обителях. Настоятель Глоссіївської обителі навчив Григорія зосередженої ду­ ховної молитви — розумно­ му дєланію, яке поступово розроблялося і засвоювало­ ся тамтешніми монахами, спадкоємцями великих пу­ стельників IV століття. Після того, як в XI столітті в працях Симеона Нового Богослова було докладно висвітлено зовнішні молитовні прийо­ ми розумного дєланія, воно було засвоєно афонськими подвижниками. Молитовні прийоми розумного дєла­ нія вимагають усамітнення і безмовності. Воно отримало назву ісіхазм (від грец. hsucia — спокій, мовчання), а самі практикуючі його стали на­ зиватися ісіхастами. Близько 1330 року в Костянтинопіль з Калабрії приїхав вчений монах Варлаам. Незабаром Варлаам поїхав на Афон, познайомив­ ся там з укладом духовного життя ісіхастів і, на підста­ ві догмату про непостижи­ мість Єства Бога, оголосив розумне дєланіє єретичною помилкою. Варлаам всту­ пив в суперечку з монахами і намагався довести твар­ ність Фаворського Світла; при цьому він не соромився висміювати розповіді іноків про молитовні прийоми і про духовні озаріння. У другу неділю Великого посту відзна- чається пам’ять святителя Григорія Палами, архиєпископа Солунського. Святий Григорій зробив вагомий вне- сок у формування православного сві- тогляду, становлення православної богословської науки. Кожний справж- ній християнин не може оминути його теоретичного надбання, обгрунтовано- го власною аскетичною практикою. Святитель Григорій, за­хи­щаючи вчення про Божественне походження Фаворського Світла, гово­ рив: «Пихаті мирською і марною мудрістю і не вні­ мающіє мужам, досвідченим в духовному вченні, коли чують про Світло, що ося­ яло Господа на горі Фавор і бачене Апостолами, думають бачити в ньому щось чуттє­ ве і створене, хоча Той, Хто запроменився Світлом на Фаворі, ясно показав, що це Світло не створене, назвав­ ши його Царством Божим (Мф. 16, 28)... Господь наш Ісус Христос Сам від Себе мав це Світло. З цієї причи­ ни Він і не потребував мо­ литви для того, щоб осяяти Божественним Світлом Свою плоть, але тільки показав, звідки це Світло сходить на святих Божих, і яким чином можна споглядати його: бо написано, що і святі «запро­ меняться, як сонце» (Мф. 13, 43), тобто цілком пройняті Божественним Світлом уз­ рять Христа... Ми віруєм, що Він явив в Преображенні не інше світло, але тільки те, Котре було приховано у Нього під завісою плоті; це ж Світло було Світлом Божого Єства, тому і не сотворенне, Божественне...». Святий Григорій виклав свої доводи в богословській праці «Триади на захист святих ісіхастів». До 1340 року афонскі подвижники за участю святителя склали загальну відповідь на напад­ ки Варлаама — так званий «Святогірський томос». На Костянтинопільсько­ му Соборі 1341 року в храмі Святої Софії сталася супереч­ ка між святителем Григорієм Паламою і Варлаамом з при­ воду природи Фаворского Світла. 27 травня 1341 року Собор прийняв положення святителя Григорія Палами про те, що Бог, недоступний у Своїй Суті, являє Себе в енергіях, як Фаворске Світло, яке звернене до світу і до­ ступне сприйняттю, але є не сотворенним. Хоча вчення Варлаама було засуджено як єресь і його самого покарано ана­ фемою, суперечки між па­ ламітами і варлаамітами не закінчилися. За православне переконання святитель три роки пробув у тюрьмі, і коли 1347 року Іоанна XIV на па­ триаршему престолі змінив Ісидор (1347–1349), святи­ тель Григорій Палама був звільнений і зведений в сан архиєпископа Солунського. В 1351 році Влахернський Собор урочисто засвідчив його православне вчення. Святитель Григорій Палама мирно відійшов до Господа 14 листопа­ да 1359 року. В 1368 році він був канонізований на Костянтинопільському Соборі за Патриарха Філофея, котрий написав жи­ тіє і службу святителю. протоієрей Петро Задвірний Що означало в той час бути християнином? Вже з найперших сторінок своєї іс­ торії християнство з’являєть­ ся перед нами у вигляді єди­ номисленної та єдинодушної общини. Без зв’язку з цією общиною не було християн. Увірувати во Христа, зроби­ тися християнином означало приєднатися до Церкви, як це неодноразово висловлено в книзі Діянь апостольських, де читаємо: «Господь щоденно долучав спасаємих до Церкви» (Діян. 2, 47; 5,13,14). Будь-який новий вірянин був ніби гіл­ кою, що прищеплювалася до єдиного древа церковного життя. А ось і найхарактер­ ніший приклад, наче ілюстра­ ція саме такого приєднання до Церкви. Гонитель Савл, який дихав карою і вбивством на учнів Господніх, на шляху до Дамаску дивовижним чином робиться Христовим послідов­ ником. Тут перед нами – осо­ бливе одкровення Бога людині. Однак у Дамаску Господь по­ силає Савлу Ананію, щоб той охрестив його. Після хрещення Савл кілька днів перебував у Дамаску з учнями; потім Савл, прибувши до Єрусалиму, ста­ рається приєднатися до там­ тешніх учнів і після того, як Варнава повідомляє про це апостолам, перебуває з ними. Таким чином, навіть і майбут­ ній великий апостол, якого ще у видінні Ананії Господь нази­ ває вибраною судиною (Діян. 9, 15), безпосередньо за своїм наверненням долучається до Церкви як до видимої грома­ ди. Тут особливо ясно показа­ но, що Господь не хоче знати рабів Своїх поза Церквою. І вельми повчально, що в IV сто­ літті, розкриваючи вчення про Святу Тройцю, деякі святі отці вказували як на приклад саме на першохристиянську Церкву, де множинність була єдністю. А наскільки першохри­ стиянська громада була різко визначенною, про це чудово говорить один вірш з книги Діянь, якого якось не поміча­ ють: «Зі сторонніх же ніхто не смів пристати до них» (Діян. 5, 13). Таким чином, з одного боку, навернення в христи­ янство мислиться як приєд­ нання до Церкви, а з іншого – зі сторонніх ніхто не смів пристати до них. Хіба не зро­ зуміло, що і в найперший час, коли живі були безпосередні учні Господа, християнство На зорі християнства саме ідея Церкви була основною ідеєю християнського світогляду і саме вона створювала дійсність. Християни усвідомили себе насамперед Церквою, і спільнота християнська іменувала себе саме Церквою, надаючи цій назві перевагу перед іншими назвами. Слово «Церква» уже в Новому Заповіті зустрічається 110 разів. Після сходження Духа Святого на учнів і апостолів Христових отримала буття Церква як видима спільнота з духовними взаємними стосунками складових Її членів. Адже спочатку не було ніякої детальної системи вчення. Віра Христова полягала в небагатьох найзагальніших положеннях. Не було чому вчитися в християнстві. Мало потребувалося згоди в яких-небудь теоретичних положеннях. ГОРА АФОН
  5. 5.

    № 5 (207) 2019 р. 5 ВІРОВЧЕННЯ Цією публікацією ми продовжуємо

    цикл «Літургія, як центр життя християнина», за- початкований у попередньому номері. Наша мета полягає в тому, щоб з’ясувати, наскіль- ки духовне життя християнина пов’язано з Євхаристією. Чи можливо жити духовним життям без Євхаристії або причащаючись час від часу? Щоб відповісти на ці запитання, нам тре- ба зрозуміти, чим була Євхаристія для ран- ньохристиянської Церкви. ЄВХАРИСТІЯ У РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІЙ, АПОСТОЛЬСЬКІЙ ЦЕРКВІ ПІДСТАВ НАЗИВАТИСЯ ХРИСТИЯНАМИ було саме видимим суспіль­ ством – Церквою, воно не було лише вченням, а було самим життям? Церковне за самою сутністю, християнство і в реальності було завжди саме Церквою, тобто видимим сус­ пільством, що має свою певну організацію. Господу було угодно дати Своїй Церкві ієрархічну ор­ ганізацію. Ієрархічний устрій Церкви створено ще святими апостолами. Усього через два десятиліття священомученик Ігнатій Богоносець зі свого шляху в Рим на страждан­ ня пише послання до різних Церков і переконує корити­ ся ієрархії: «Нічого не робіть без єпископа і пресвітерів. Не думайте, щоби вийшло щось добре у вас, якщо будете це робити самі по собі», - пише святий Ігнатій магнезійцям. «Той, хто робить щось без ві­ дома єпископа, служить дияво­ лу», - пише він смирнянам На думку святого Кіприана Карфагенського, бути християнином означає належати до видимої Церкви і подкорятися поставленій в Ній від Бога ієрархії. Церква є втіленням любові Христової, і будь-яке відокремлення від Церкви є порушенням саме любові. Проти любові одна­ ково грішать і єретики, і роз­ кольники. Це основна думка Кіприанового трактату «Про єдність Церкви»: «Єретик або розкольник не зберігає ні єдно­ сті Церкви, ні братської любові, діє проти любові Христової». Святий Кіприан стверджує: поза Церквою не може бути і вчення християнського, не лише християнського життя. Тільки в Церкві є чиста віра. Церкву Кіприан і називає істи­ ною. Нарешті, у вищезгадано­ му трактаті читаємо знамениті слова : «Кому Церква не Мати, тому Бог не Отець». Святий Кіприан зовсім відмовляє усім, хто стоїть поза Церкво, в назві «християни». Тому зрозумілою є вимо­ га Кіприана хрестити «хреще­ них» у розколі. Хрещення поза Церквою лише «пусте і нечи­ сте занурювання», - пише він. – «Там не омиваються люди, а тільки більше паскудяться; не очищаються гріхи, а тільки усугубляються.Таке народжен­ ня виробляє чад не Богові, а дияволу». Думка Кіприана про недійсність будь-якого хрещення поза Церквою і про необхідність знову хрести­ ти всіх, хто навертається до Церкви, була підтверджена в 256 році Помісним Собором Карфагенської Церкви. Отже, в III столітті не до­ пускали навіть і думки про те, що можливе якесь христянство без Церкви. Тоді ясно вчили і однозначно говорили, що відступник від Церкви вже не християнин і позбавлений благодаті Святого Духа, че- рез що він позбавлений надії на спасіння. Цю ж думку ясно висловив і святий Василій Великий у своєму посланні до єпископа Амфілохія. Святий Василій каже, що розкольники уже не мають на собі благодаті Святого Духа. Поза Церквою немає священства і не може бути преподана благодать Святого Духа. Ці думки свято­ го Василія Христова Церква на VI Вселенському Соборі (пра­ вило 2) і на VII Вселенському Соборі ( правило 1) затвердила як незаперечну істину. архиєпископ ІЛАРИОН (Троїцький), священномученик; (Далі буде) ІОАНН ЗЛАТОУСТ ПРО ЦЕРКВУ - Поза Церквою - ви- довиська та кіннотні бойовиська, а в Церкві - похвала небожителям. Там - диявольське торжество, тут - похвала благочестю. Там - стрибають біси, а тут - радіють ангели. - Як туди, де грязь, біжать свині, а де квіти і пахощі, там збираються бджоли, так і туди, де розпутні піс- ні, збираються біси, а де пісні духовні, туди сходить благодать Духа і освячує уста і душу, і дім наш. І закликається, і приходить Христос. - Немає нічого гіршого, ніж розбрат і лайка, ніж розривати Церкву та шматувати хітон, який не посміли роздерти навіть розбійники. Вперше Євхаристія була здійснена на Таємній Вечері Спасителем напередодні Своїх хресних мук: «Прием Иисус хлеб и, даяше учени­ кам, рече: приимите, ядите: сие есть Тело Мое. И взявши чашу и хвалу воздав, даде им, глаголя: пийте от нея вси, ибо сие есть Кровь Моя нового завета, за многия изливаемая во оставление грехов» (Мф. 26, 26-28). Господь заповідав апостолам, а разом з ними і всім нам: «Сие творите в Мое воспоминание» (Лк. 22, 19). Центром кожної Літургії і є спомин про ту саму Таємну Вечерю, яку ми проживаємо, містичним чином входячи у вічність і перебуваючи реаль­ ними учасниками цієї події. У книзі Діянь свя­ тих апостолів описується Євхаристія. Богослужіння перших часів християнства, на яких відбувалося причас­ тя, називалися по-різному, але найчастіше зустрічалися назви «Преломління хліба» і «Євхаристія» (благодарєніє). І зараз для позначення Літургії часто-густо використовуєть­ ся слово «Євхаристія», тим паче що серцевиною Літургії є саме Євхаристичний канон. Апостоли збиралися по домівках разом зі сво­ їми учнями для того, щоби преломляти хліб. Чим були такі зібрання? Письмового Євангелія в ті часи ще не іс­ нувало, але його усна форма зробилася складовою части­ ною Священного Передання. Апостоли розповідали про Христа, «про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і що приймали наши руки на дотик» (1Ін. 1, 1). Цим безцінним досвідом богоспілкування вони щедро ділилися з неофітами. Під час таких зібрань апостоли опо­ відали про Іісуса, про Його Різдво, Хрещення, проповіді, про здійснені Ним чудеса і про спадок, який Він зали­ шив. Коли апостоли розпо­ відали про Христа, це була Блага Звістка, це було те, що потім записали четверо євангелістів, те, що пізні­ ше Церква канонізувала як Святе Письмо. Для того, щоб обгрунту­ вати свої твердження, апосто­ ли читали вітхозаповітні про­ роцтва, які підтверджували, що Іісус – є справжнім Сином Божим, а кожному вчинку, здійсненому Ним, відпові­ дає провіщення у Вітхому Заповіті. Після того читали­ ся послання самих апостолів вже заснованим на той час громадам, автокефальним (адміністративно самостій­ ним) Церквам. Церки переда­ вали апостольські послання з громади в громаду як дорого­ цінні свідоцтва Істини. Лише після того, коли вся громада насичувалася словом Божим, мало з’явитися інше Слово – Слово втілене. Досі ми називаємо першу части­ ну Літургії, Літургію огла­ шених, Літургією Слова. Але слово – це не тільки засіб ви­ раження людської думки. У Священному Письмі Словом названо Самого Бога. Апостол брав принесені хліб і вино і на спомин про Таємну Вечерю здійснював Євхаристію, тобто благода­ ріння, подяку. Він читав по­ дячні молитви за всю милість, яку Господь послав світові, і насамперед за ті благодіян­ ня, які здійснилися на очах апостолів: як Бог втілився і ходив по землі; як Він узяв на Себе гріхи усього світу, пішов на хрест і спокутував Своїм стражданням все людство; як Він воскрес, вознісся на небеса і послав звідти Духа Святого на Своїх учнів. Євхаристична молитва містить і подяку за творін­ ня світу, за спасительний Промисл про нього і за да­ рування Другого Страшного Пришестя і вічного Царства. Тобто апостольська подяка завжди співвідносилась з вічністю, включаючи в себе як згадку про те, що вже від­ булося, так і свідоцтво про те, що є, і пророцтво про те, що має відбутися. Апостол просив Духа Святого зійти до общини святих, освятити принесені Дари – хліб і вино і претво­ рити (преложити) їх в істинні Тіло і Кров Христові. І в наші дні Церква приносить подяку за Дари Духа Святого. Після цього розламу­ вався хліб і роздавався всім присутнім. Люди підходи­ ли до Чаші і причащалися тому ж Слову, але вже не вимовленому, а втіленому, і всі ставали цим словом. Саме тому в Діяннях святих апо­ столів сказано: «І слово Боже росло» (Діян.6, 7). Повертаючись додому з євхаристичного зібрання, кожний християнин був сло­ вом Божим, звернутим до сві­ ту. Саме тому Церква стала називатися Апостольською. Священник Олексій Умінський (Далі буде)
  6. 6.

    6 № 5 (207) 2019 р. РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО ДУШІ, ЯКА

    ЗУСТРІЧАЄ ВЕЛИКИЙ ПІСТ ТАК СПІВАЮТЬ ХЕРУВИМИ У наших сусідів Тернопільсько-Креме- нецька єпархія Як повідомив заступник глави Відділу зовнішніх церковних зв’язків Україн- ської Православної Цер- кви протоієрей Микола Да- нилевич, йому написали священики з Кременець- кого району Тернопіль- ської області про релігійну ситуацію в селі Катеринів- ка (в Катеринівці декілька років тому розкольники за- хопили храм УПЦ): «Сьогодні наші хлопці підвозили жінку з Катери- нівки і запитали її: - Чули, що у вас там щось з церквами в селі було? А вона, видно нейтраль- на, і каже: - Так, були великі про- блеми, і билися навіть. А зараз руські відділилися, побудували собі церкви- цю, і моляться собі. Лю- дей туди повно ходить, ба- тюшку дуже люблять. А в тій, що забрали, - бардак, люди не ходять, доходу нема, сваряться постійно. *** Багато з тих, хто за- хоплював храм УПЦ в с.Катеринівка на Терно- пільщині, відчули на собі певні скорботи. Про це в коментарі «Першому ко- зацькому» інтернет-кана- лу розповіла місцева жи- телька – прихожанка УПЦ. За її словами, одна жінка двічі ламала руку, мужчи- ну розбив інсульт, в інших загарбників мор уразив худобу. Декого з розколь- ників це напоумило. Вони каються і повертаються до нового храму Української Православної Церкви, по- будованого в селі. Чернівецько-Буковин- ська єпархія Відбулася позачерго- ва сесія Банилівської сільської ради, ініційова- на прихильниками СЦУ (ПЦУ), які прагнули заво- лодіти храмом Архистра- тига Михаїла в селі Береж- ниця Вижницького району. На сесії було порушено питання про конфесійну приналежність храму, але сільрада не стала втруча- тися в релігійну ситуацію, повідомляє прес-служба Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ. Голова Бани- лівської сільради Василь Соломко оголосив, що вирішення юрисдикцій- них питань не входить до компетенції голови і депу- татського корпусу. Тому, відповідно до закону про місцеве самоврядування, сесія не прийматиме ні- яких церковних рішень. З благословення ми­ трополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія, під керівництвом голови молодіжного відділу єпархії протоієрея Олександра Давидюка Духовно-просвіт­ ницький центр Свято-Геор­ гіївського храму міста Хмель­ ницького провів на прощену неділю місіонерський захід, присвячений завершенню масляничного тижня та зустрі­ чі Великого спасительного по­ ста. Хазяюшки – прихожанки місцевих храмів – приготува­ ли для хмельничан традиційні млинці, пиріжки, вареники з сиром, солодощі, духмяний травяний слов’янський чай. У концертній про­ грамі взяли участь хори недільних шкіл Свято- Різдво-Богородичного, Спасо- Преображенського, Свято- Пантелеймонівського храмів, дитячий драматичний гурток храму Казанської ікони Божої Матері. Вкушання маслянич­ них страв відбувалося під спів народних хорів. - Останній тиждень пе­ ред Великим постом, у народі називаємий масляною, сповне­ ний духовної радості з приводу тієї перемоги, яку здобув наш Спаситель Іісус Христос над плоттю, над духами злоби під­ небесними, над смертю, - наго­ лосив протоієрей Олександр Давидюк. – В Євангелії сказа­ но, що диявольський рід, бі­ сівський рій виганяється мо­ литвою і постом. Перемігши диявола, здолавши смерть, Син Божий дарував нам свободу. Важливо зрозуміти цей діалек­ тичний зв’язок свободи і по­ ста, свідомого самообмеження, добровільного самоконтролю. Для нас, православних, свобо­ да є саме свободою від гріха, а не вільному воля грішити. І мета нашого святкування – надихнути людей на велико­ постний подвиг. Як влучно зауважила раба Божа Ксенія, керівник молодіжного центру Свято- Георгіївського храму, масляна то є свято душі, яка зустрічає Великий піст. Цьогоріч православні хмельничани вперше винесли масляничне святкування за церковну огорожу. За словами отця Олександра, це зробле­ но для того, щоб поділитися християнською радістю з усіма людьми, адже нинішня неділя – прощена, коли послідовни­ ки Христа просять пробачен­ ня одне в одного. Це – старо­ давній палестинський звичай. Напередодні Великого поста монахи усамітнювалися в пу­ стелі, не знаючи, зустрінуться вони знов на Пасху чи ні. Тому й перепрошувалися, як перед уходом до Господа. Наш кор. Ірина Миколаївнв Трутнєва народилася 1981 року в місті Хмельницькому в сім’ї радянських службовців. Церковне послушаніє отри­ мала ще школяркою у Свято- Різдво-Богородичному храмі, який в міру своїх дитячих сил допомагала відновлювати. -Пам’ятаю, як перший раз читала голосно на всю церкву. Це незабутні враження, бо хвилювалася страшенно. Тому я добре розумію моїх хорис­ тів, їхні хвилювання та побо­ ювання. Стараюся виховати в них розуміння, що співом ми служимо Богові. Я вчу їх тому, чому навчали нас – трепетному ставленню до Церкви. Духовне має бути понад усе. Як казав блаженний Августин, якщо у тебе Бог на першому місці, то все решта буде на своєму місці. Професію регента-пса­ ломщика Ірина отримала в Чернігівському духовному учи­ лищі. Шляхи Господні неспо­ відимі. Вісімнадцятилітньою потрапила раба Божа в авто­ мобільну аварію і зазнала тяж­ кої травми ноги. Українські костоправи чесно порадили лі­ куватися в Москві або в Санкт- Петербурзі. Поїхала на «бре­ га Невы». В славетній клініці Павлова дівчині з України зби­ ралися робити складну опера­ цію. Рідні, друзі кріпко моли­ лися, аби вона не залишилася калікою. І от напередодні опе­ рації Ірині повідомили, що ро­ зірвані судини ледь-ледь поча­ ли відновлюватися. Опертивне втручання пітерські лікарі за­ мінили реабілітацією. -Господь не залишив мене. Живучи в Петербурзі, ходи­ ла на Смоленське кладовище до каплиці блаженної матінки Ксенії. Якось йшла і побачила оголошення, що Андріївському собору потрібні хористи. Мене прийняли. Деякий час викону­ вала навіть обов’язки головно­ го регента. Потім запросили вихователькою до дитячого притулку братства Анастасії узорішительниці. Там ви­ ховну роботу поєднувала з регентською. Поки тривала пітерська реабілітація, Ірина встигла поступити і успішно закін­ чити Свято-Тихонівський гу­ манітарний (богословський) університет. Господь дав Своїй рабі талант, але й по­ пустив нелегке випробування. Можливо, для загартування і розвитку таланту. Дав нагоду дослідно переконатися, що надія на Бога не посоромлює людину – навпаки. Цей досвід конче потрібен сьогоднішнім дітям, адже можливості моло­ дих долучитися до здорового, гуманістичного, духовного ви­ ховання вкрай обмежені. Дитячий хор храму Різдва Пресвятої Богородиці було організовано 2008 року. Пізніше в колектив влило­ ся кілька нових хористів зі Свято-Георгіївського храму. Так з двох частин обох храмів утворився нинішній хор. -Для мене це було пов­ ним шоком, - зізнається Ірина Миколаївна. – У мене власних дітей троє. Вони займаються і в музичній школі, і в спор­ тивних секціях. Крім того, є домашнє господарство. Одначе в хорі зібралися дуже талано­ виті діти, з великим бажанням співати. Наш настоятель, архи­ мандрит Пахомій, переконав мене, що їх неможна кидати напризволяще. Високий, фактично про­ фесійний рівень майстер­ ності дитячого хору храму Різдва Пресвятої Богородиці Нинішньої осені виповниться два роки ди­­ тя­­ чому хору хмельницького храму Різдва Пресвятої Богородиці. За такий короткий проміжок часу цей колектив під керівництвом регента Ірини Миколаївни Трутнєвої досяг непересічних творчих успіхів, посівши другі місця на престижних всеукраїнських хорових фестива­ лях: «Пентикостія», організованого фондом нині покійного Блаженнійшого митро- полита Володимира, і «Подільська ліра». досягнуто, завдяки наполег­ ливій репетиційній роботі. Ірина Трутнєва добрим словом згадує своїх вчителів, які при­ щепили їй і професійні нави­ чки, і трудову дисципліну. Без техніки, «дресури» мистецтво невзмозі існувати. -Для співання дуже важ­ ливим є настрой. Мало пра­ вильно співати по нотах. Наприклад, є у нас твір «Вера вечная». Я кажу дітям: уявіть собі, як би співали цю пісню люди, які стоять за віру на смерть! Або «Херувимська». Як ангели співатимуть, «пре­ святую песнь припевающе»? А дитячі душі – чисті, одразу відгукуються на творчі манки. І діти виконують свої партії не просто технічно бездоганно, вони наповнюють спів своїми почуттями. Проте регент не спонукає своїх вихованців стати профе­ сіоналами-вокалістами. Ірина Трутнєва вчить дітей вмінню застосовувати спів у богослуж­ бовій практиці. Хор містич­ ною ниткою пришиває дитяче серце до Церкви. По-різному складуться долі хористів, але вони мають усвідомити, що Церква їм завжди надасть до­ помогу. Тому, на думку Ірини Миколаївни, колективу не пасує ніяка барвиста назва. Відсутність подібної назви підкреслює саме церковну сут­ ність хору. Наш кор.
  7. 7.

    № 5 (207) 2019 р. 7 ВЕЛИКИЙ ПІСТ МИТЬ, ЩО ЗМІНЮЄ

    В І Ч Н І С Т Ь Гріх і зло виникли в твар­ ному світі як протидія диявола Богу. Диявол тим самим скоїв першу справу, яка не відпові­ дала Божому задуму про тво­ ріння, - перший гріх. Потім, ні­ ким не примушуваний, диявол остаточно укорінився в цьому гріху, ставши протилежністю Богу, ставши втіленням зла, яке є протилежністю добру. А потім гріх увійшов у рід людський. Через спокусу ди­ явола перші люди згрішили, згрішили так само, як він, - від­ мовившись від Богом даного певного порядку життя, по­ рушивши Божу волю і Божий закон. Наслідком гріхопадіння було вигнання людей з раю - саме тому, що Адам і Єва, за своєю природою зіпсовані грі­ хом, були не тільки недостойні, але і не здатні бути в спілку­ ванні з Богом. Адже гріх - це в першу чергу прояв гордині людської, поставлення люди­ ною самої себе на місце Бога і неправди. Вся подальша історія люд­ ського роду пов’язана з тим, що людина звикає до свого гріховного стану, намагаючись використовувати гріх собі на благо. Ми знаємо, що гріховні способи і засоби нерідко засто­ совуються для того, щоб досяг­ ти мети. Перемогти конкурен­ та, забезпечити собі кар’єру, якусь першість і владу над ін­ шими - хіба не використову­ ються в таких випадках брехня і наклеп? А наш сьогоднішній моральний стан - стан кожної людини і всього суспільства - хіба не являє страшну карти­ ну того, як заради досягнення цілей використовуються гріх, брехня, наклеп, заздрість, гнів, лють? Що все це означає? Адже гріх протилежний Божому за­ думу про людину, гріх прив­ несено злою волею. Чи може гріх приводити людину до до­ сягнення цілей добрих, пра­ ведних? Ні, не може. Чому ж люди спираються на гріх? А тому, що використовуючи гріх, вони досягають скороминучу, швидкоплинну мету, і створю­ ється якесь враження, що гріх допомагає насолоджуватися життям. Але використання гріха для досягнення цілей - будь то цілі, пов’язані із житейськи­ ми задоволеннями, успішною кар’єрою або побудовою ма­ теріального благополуччя - можна порівняти з вживанням алкоголю і наркотиків. І те, і інше також створює помилко­ ве враження досягнення яки­ хось цілей - радості, заспоко­ єння, комфорту, заможності, підвищення активності. Але ми знаємо, що ні наркотики, ні алкоголь ніколи не допомагали людям досягати цілей. Так само і гріх: ніколи, ні за яких об­ ставин людина, спираючись на гріх, нездатна побудувати своє щастя і благополуччя. Ця най­ більша аксіома повинна увійти в нашу свідомість - свідомість людей неправедних, які втра­ тили здатність розрізняти, де добро, а де зло, які називають зраду свободою вибору, наклеп - правдою, брехню - істиною. Ніколи гріх не приводив лю­ дину до добра, ніколи гріх не приводив до досягнення цілей. Сьогодні ми переживаємо особливий час в житті нашої Вітчизни, важкі передвиборчі дні. І як журиться серце від цього потоку брехні, наклепів, лицемірства, підтасовування фактів, забуття історичного досвіду! Здавалося б, що ще потрібно нашому народу від­ чути, які муки понести, щоб історичний досвід увійшов в плоть і кров! Так ні ж: кож­ не наступне покоління живе і діє так, начебто не було горя, страждань поколінь попе­ редніх. І як легко відірвані від свого коріння люди піддаються впливу брехні і наклепу, втра­ чаючи свою свободу і здатність вибору! Я навів цей приклад тільки тому, що він лежить зараз на поверхні, і всі ми знаємо, що відбувається в громадському просторі. Але ж щось подіб­ не можна сказати і про наше особисте життя, про наші сім’ї. Хіба ми не прагнемо домог­ тися благополуччя за рахунок обману ближніх, побудувати своє власне щастя на горі іншої людини? А якщо потрібно бре­ хати або обмовляти, щоб до­ сягти цих цілей, - ми з легкістю робимо це в надії на примарне щастя. Ми за нього вхопилися, воно стало нашим, ми будемо ним володіти! Слово Боже вчить, що ви­ користання гріха для досягнен­ ня цілей не є спасительним для людей. Бог наперед приготував людей для іншого - Він присвя­ тив їх для того, щоб вони жили за Божим законом, щоб твори­ ли правду, щоб не обманювали інших, прагнучи досягти своїх корисливих цілей, щоб гріх ні­ коли не використовувався як якийсь інструмент боротьби за місце під сонцем. Тільки тоді життя може бути щасливим, мирним і радісним. АНТОНІЙ, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський СПИРАЮЧИСЬ НА ГРІХ, НЕМОЖЛИВО ДАТИ РАДУ НІ ДЕРЖАВІ, НІ СОБІ (Закінчення. Початок на стор.1) Відповідно до біблійного віровчення, Бог створив не тільки видимий світ, а й світ невидимий. Час - таке ж творіння Бога, як і все інше, що має початок і кінець. Матеріальний світ обмежений простором і часом. У той же час духовний світ - життя особливих істот, які в Писанні названі ангелами і бісами, - не так пов’язаний з простором, як наш. Проте всяке творіння має початок, тобто пов’язане з часом свого створення, і підвладне часу. Не має початку, не пов’язаний з часом тільки його Творець. Вся історія землі і неба, тобто матеріального і духовного світів, описана в Біблії в контексті певних подій, багато з яких викладені у книзі Одкровення. Причому ні люди, ні духи не здатні зазирнути за межу реальності. І ми, і вони знаємо про майбутнє тільки те, що відкриває Сам Творець. Письмо попереджає, що втрата часу не просто небезпечна, вона злочинна, в тому числі і по відношенню до себе, свого майбутнього. Відчуття небезпеки суєти, усвідомлення безповоротного спливання часу не випад- кові. Як почуття голоду свідчить про необхідність насититися, а втома - про необхідність відновити сили, так і почуття втрати є дарованим Богом механізмом духовного самозбереження. Але якщо час дійсно настільки швидкоплинний і дароване нам життя більше не повториться, то як же Бог пропонує людині розв’язати проблему нестачі часу для досягнення спасіння? Погляньмо на Голгофу, пагорб, де був розіп’ятий Спаситель. Хрест Ісуса знаходився між двох хрестів засуджених разом з Ним злочинців. Один з цих злочинців глумився над Христом, спонукаючи Його зійти з хреста. Він знав, що в народі Христа шанують як Пророка, Вчителя, Який прийшов від Бога, Людину, Яка творить чудеса. Якби Ісус дійсно був тим, за кого Його шанували, то Він ніколи не дозволив би стратити Себе, - так вважав перший злочинець. Однак другий вважав інакше. Він розгледів у приниженому Ісусі невинного святого Чоловіка, Бога, Який страждає тому, що добровільно обрав для Себе таку долю. Він звернувся до Ісуса як до Всевишнього з проханням: «... Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк 23:42). Ця мить змінила все ... Короткий відрізок часу і звернення до Христа про милість вирішило долю розбійника у вічності. У розбійника вже не зали- шалося часу. Він не міг розраховувати на те, що досягне спасіння, тому що був злочинцем і перебував в обіймах смерті. Розіп’ятий Спаситель добровільно віддав Своє життя за гріхи людей, залишаючись Творцем і Господом часу. Його відповідь розбійникові була такою: «... істинно кажу тобі, нині ж будеш зі Мною в раю» (Лк 23:43). Досягти спасіння і безсмертя не в наших силах. Але ми може- мо попросити про це Того, Хто воскрес і переміг смерть: «Отже, помилування залежить не від того, хто бажає чи подвизається, але від Бога, Який милує» (Рим 9:16). Завдяки любові Господа необхідність часу для спасіння набуває індивідуального і умовного характеру. Було б помилкою вважати, що спасіння є в будь-який час. Для спасіння потрібно відкрите серце, тобто стан душі, який далеко не завжди є у нас. Перешкоджає спасінню зовсім не брак часу, а внутрішня неготовність. Поки ми в часі, перед нами відкриті можливості і спасіння, і загибелі. Бог зробив все необхідне для того, щоб час не став причиною духовної загибелі кого б то не було. Спастися або відкинути спасіння - вибір, який ми повинні зробити самі. І мить може змінити нашу вічність. Великий піст — це час сугубої молитви і покаяння. Господь дає нам час привести наші душі в порядок, гідний прийдеш­ ньому празнику Пасхи. Не потрібно забувати, що кожен з нас може вмістити лише ту міру покаяння, до якої він готовий сьогодні. Немає однако­ вих. Усі різні. Загальне лише одне: по духовних сходинках до Бога сходять поступово, і чим вище ця сходинка, тим більше праці вона вимагає. Не можна брати ту міру духовного посту, яка нам не під силу, як і не можна залишатися на досягнутій висоті. Все життя християнина проходить в покаянні, так як з припиненням покаяння припиняється і духовне існування людини. Ось чому преподобний Амвросій Оптинский пише: «Покаяння відбувається до труни і має три властивості: очи­ щення помислів, терпіння скорбот і молитву…». Багато наших роздумів, питань і непорозумінь в дні Великого посту пов’язані саме з покаянням, яке має своє за­ вершення в Таїнстві сповіді. Як сповідатися? Наскільки часто підходити під свяще­ ницьку єпітрахіль? Як бути з забутими і неусвідомленими гріхами? — це саме те, що частіше всього турбує прихожан в Чотиридесятницю. І це не дивно, тому що радість Христового Воскресіння, Світла Пасха, лише тоді торкнеться твого серця у всій своєї повноті, коли в тобі буде звучати симфонія, що поєднує внутрішнє і зовнішнє, коли білий колір твого святко­ вого наряду буде символізувати духовну чистоту твоєї душі. Отже, сповідь. З чого почати? Для того, хто прийшов на сповідь вперше, найголовніше — з розповіді про ті моменти свого минулого гріховного життя, З чого починати свою сповідь? про які соромно говорити і які ми ховаємо від усіх. Згадайте те, що ретельно приховуєте з внутрішніми побажаннями: «Господи, хоча б ніхто не дізнався!», або про те, що правдами і неправдами виганяється з власних спогадів. На сповіді по­ трібно обов’язково бути послідовним. Для цього краще всього скласти перелік своїх гріхів по пунктах заповідей Божих. Ще однією особливістю «правильної сповіді» є те, що в ній не має бути пошуку винних нашого гріха. На жаль, перший гріх, якому ми вчимося в цьому світі, — це вмінню виправ­ довуватися, знаходити винних у своєму гріху. У гріха немає виправдання, які б зовнішні обставини йому не сприяли. Природно, що наше бажання щиро покаятися буде відчу­ вати серйозні перешкоди, тому для тих, хто сильно хвилюється, корисно буде, заздалегідь написати на листочку основні пункти прийдешньої сповіді. Мирянину, для більш повної сповіді, де не буде тільки перебирання гріхів останніх днів, цілком доречно і корисно виділити кілька постових днів для свого роду «спога­ дів». Розбийте своє минуле життя на періоди, етапи або певні тимчасові відрізки і спробуйте згадати, що було головним для вас в ці роки. Подивіться на фото тих років, поговоріть з рідни­ ми і знайомими, які були в ті роки разом з вами. Обов’язково відкриються факти, про які ви вже і засмучуватися забули і в яких є сенс покаятися. В будь-якому випадку, навіть якщо ви вже не перший раз стоїте перед Євангелієм і Христом, треба знати, що Богу потрібні не ваші гріхи, а ваше розкаяння, і що немає такого гріха, якого б Господь не простив, якщо у вас є щире бажання його позбутися.
  8. 8.

    8 № 5 (207) 2019 р. СВЯТЕ ПИСЬМО І СУЧАСНІСТЬ АДРЕСА

    РЕДАКЦІЇ 29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 113, Хмельницьке єпархіальне управління УПЦ Тел.: (0382) 650332 Просимо не використовувати газету в господарських цілях Друк ПП Мельник А. А. м. Хмельницький, вул. Чорновола, 37; тел.: 746949 газета зареєстрована Хмельницьким обласним управлінням по пресі від 23.05.1994 р. Головний редактор: Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній Редакційна рада: протоієрей Михайло Варахоба, протоієрей Петро Задвірний, журналіст Олександр Матросов В 3-й главі Книги Ісайї провіщується майбутнє Іудеї та її столиці Єрусалиму. Проте перед очима мимоволі постає сучасна Україна. Ісайя пише про серйозні соціально-еконо­ мічні та політичні потрясіння. Які ж ? «Посох и трость отъи­ мутся от Иуды» (Іс. 3, 1). У ста­ родавньому світі саме ці пред­ мети символізували мудрість, а отже, і справжню владу. Ці дві тісно пов’язані якості склада­ ють основу будь-якої сильної і внутрішньо здорової держави. Лихо тій країні, в якій цього бракує, в якій ключові пости втрачають дальновидні вож­ ді, хоробрі воїни, справедливі судді, істинні пророки, чесні чиновники і радники правите­ ля, умілі ремісники, надхненні художники. Сутність кризи полягає в тому, що їхні місця обіймати­ муть діти (Іс. 3, 4), тобто ті, хто управляє невміло, воює боягуз­ ливо, чинить суд корисливо, замість пророцтва бреше, ра­ дить правителю на догоду во­ рогам держави – зрадницьки: УКРАЇНСЬКА РУЇНА РОЗПИСАНА В КНИЗІ ПРОРОКА ІСАЙЇ Протягом Великого посту до Страстної седмиці в православних храмах читаються Книги пророка Ісайї, Буття, Притчі Соломона. Чому? Тому що в цих Книгах Бог дав одкровення тих істин, які конче потрібно засвоїти людям, аби стати «новим творінням», тобто прозріти, збагнути, що відбувається в навколишньому світі, зрозуміти причини подій. Таке розуміння реальності необхідне для усвідомлення необхідності очиститися від гріховної грязі і тим здобути здатність зустріти воскреслого Господа – переможця смерті, господа- ря вічного життя. А саме ця посилена внутрішня робота над собою, духовне, інтелектуальне очищення є головною метою великопостного періоду земного року. «Народе Мій! Вожді твої вво­ дять тебе в оману і напрямок шляхів твоїх зіпсували» (Іс. 3, 12). Хіба не з України списа­ но? Сьогодні лише лінивий не віщує, що Україна випе­ редила Європу за масштаба­ ми корупції. Висловлюючись українською, хабарництва і казнокрадства. Ісайя попере­ джає, що таку країну очіку­ ють анархія та безвладдя (Іс.3, 5). Коли це станеться, жителі Єрусалиму хотітимуть поста­ вити замість царя першу-ліпшу більш-менш порядну людину (Іс.3, 6). Наприклад, якогось «слугу народу» з популярного серіалу? До всіх цих злигоднів до­ дасться нестача хліба й одя­ гу (Іс. 3, 7), тобто елементар­ ного мінімуму, необхідного для виживання. Граничне зубожіння буде в усьому. І в Україні постійно зростають житлово-комунальні тарифи, ціни на продукти харчування, товари першої необхідності, ліки: «Господь вступає в суд зі старійшинами народу Свого і князями його: ви спустоши­ ли виноградник, награбоване у бідного – у ваших оселях; чого ви утискаєте народ Мій і гнобите бідних? Каже Господь, Господь Саваоф» (Іс. 3, 14, 15). В кінці-кінців Єрусалим буде зруйновано, а Іудея паде, - пророкує Ісайя. У XIX столітті німецький філософ Фридрих Енгельс висловив цю думку інакше: кожний народ заслу­ говує на той уряд, який має. Історія підтвердила ісай­ їні слова: усього за 100 років по тому, як він виголосив це пророцтво, а саме в 587 році до Різдва Христового, Єрусалим зруйнувала армія вавилон­ ського царя Навухудоносора. Євреїв, всупереч їх волі, від­ вели до вавилонського полону. Звичайно, той факт, що мерзенні люди руйнують дер­ жаву, завжди можна списати на їхні власні вади та бездар­ ність. Однак пророк вбачає причини соціально-еконо­ мічної кризи зовсім в іншому. Ісайя не відрізняє правителя від простого громадянина. Про всіх він говорить: «Про гріх свій вони розповідають відверто, наче содомляни, не приховують. Горе душі їх, бо самі на себе накликають зло» (Іс. 3, 9). Іншими словами, усіх свої сучасників – бідних і бага­ тих, ремісників і можновладців – Ісайя порівнює з пожильця­ ми Содому. Як відомо, Содом було знищено за протиприрод­ ні блудні гріхи. Але не в цьому полягає сутність того злочи­ ну, за який вони поплатили­ ся. Справа в тім, що пожильці Содому припинили називати гріх гріхом, а беззаконня без­ законням. Протиприродний, богопротивний, блудний спо­ сіб життя став для них ком­ фортною нормою. Так і тут: соціально-економічні та полі­ тичні потрясіння, яких зазна­ ли стародавні євреї, це прямий наслідок того духовного стану, в якому знаходилось все юдей­ ське суспільство. Вавилонський полон є ні що інше, як попущення Боже за спільний гріх усього ізра­ їльського народу. На жаль, люди схильні бачити джерело всіх своїх проблем в чомусь поза собою: у сварливій дру­ жині, поганому начальнику, кепських суспільних умовах. Одначе рідко ми замислюємося над тим, що доля того, що нас оточує, напряму пов’язана з моїми вчинками тут і зараз, на­ скільки я здатен, недивлячись ні на що, залишатися людиною, тобто виконуавти Закон Божий – Закон справедливості, мило­ сті та любові до тих, хто мене оточує. Якщо подивитися на проблему під цим кутом зору, то неминуче прийде усвідом­ лення того, що можновладці та начальники, отой самий уряд, згаданий Енгельсом, є нічим іншим, як прямим наслідком мого особистого духовного і морального кредо. А тому і оз­ доровлення усього суспільства починається з оздоровлення власних мозку, серця, душі. Олександр Білорус Благочинний Деражнянського округу протоієрей Георгій Чернятинський в листі на ім’я редактора районної газети «Вісник Деражнянщини» Людмили Яковлєвої спро- стував неправдиві відомості, наведені в кількох публікаціях, автором яких є Людмила Яковлєва. Так, у №8 «Вісника Деражнянщини» від 21.02.2019 р. Українська Православна Церква названа «УПЦ МП». Насправді Церкви з такою назвою – «УПЦ МП» - не існує. «В Україні є канонічна Церква, визнана сві- том – це «Українська Православна Церква» на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Онуфрієм, яка є зареєстрована в Україні, на що є відповідні документи», - йдеться в листі протоієрея Георгія. У №9 «Вісника Деражнянщини» від 28.02.2019 р. в матеріалі Л.Яковлєвої «Одноголосно проголосували галу- зин­ - чани за перехід релігійної громади до Православної Церкви України» є такий пасаж: «покинути лоно Російської Православної Церкви в Україні (саме так тепер називається УПЦ МП) та приєднатись СПРОСТУВАННЯ НЕПРАВДИ Прес-служба єпархії інформує: до Української Православної Церкви України, яка нещодавно отримала Томос та визнання Вселенського патриархату…». Отець Георгій доводить до відома редак- тора районної газети своє збентеження, що це за богословське відкриття зробила пані Яковлєва, виявивши в нашій країні невідомі історії церкви, а саме Російську Православну Церкву в Україні (РПЦвУ) і Українську Православну Церкву України (УПЦУ). Де вони зареєстровані і коли створені? Благочинний доводить до відома редактора, що «офіційно надано Томос про автокефалію Православній Церкві України». На час підготовки цього спростування ПЦУ не була зареєстрована в Україні. У тому ж №9 «Вісника Деражнянщини» у згаданій вище публікації кинуто ще такий публіцистичний перл: «підтримати галузи- нецького батюшку приїхали кілька десятків священиків УПЦ МП». Насправді ж священи- ків було не кілька десятків, а двоє. Не акуратно висвітлює церковну тематику пані Яковлєва в газеті «Вісник Деражнянщини». Прикро за колегу. ПРАВОСЛАВНА ЛІТЕРАТУРА «ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ, ПАНОВЕ!» «Ми прийшли до та­ кого моменту, коли зло пере- важає. Спостерігайте: так не лише в суспільстві, але й сім’ї, в особистих стосунках. Двоє не можуть ужитися між собою. За логікою, виходячи з усього, що відбувається, ми маємо загинути, але віриться, що будемо жити. Чи не так? Навіть поми- раючий на щось сподіва- ється, за щось чіпляється. Ось тут залишається єдине – Бог. Якщо є, - тож спасемося, отже, диво. А інше ніщо не допоможе» *** «Це страшно, коли все переводять на матеріальні блага. Наївні та жалюгідні люди, невже ми не бачимо, що всі наші зусилля – ма- ра? Якщо не знають Бога, тоді матеріальні блага нічого не варті. Без Бога за маленький шматочок хліба готові перегризти горло одне одному, а з Богом ма- ленький шматочок насичує всіх» *** «У нас можуть бути ті ж засоби, що і в інших.В інших ці засоби виявилися нічого не вартими, але треба знати, що в них ці засоби були самі по собі, а в нас вони з Богом і мусять отримати перемогу. Починай робити. Які б не були в тебе засоби, вір у перемогу. Навіть якщо і зазнаєш поразки. З Богом і поразка виявиться пере- могою. Неможливого для Бога немає, і – все можу я «об укрепляющем меня Господе» *** «Доти, доки на Русі стоя- тиме хоч один храм, нехай зачинений, напівзруйно- ваний – буде робитися християнське діло. Ця репліка належить одному з дійових осіб п’єси Антона Чехова «Дядя Ваня». Цим своєрідним девізом керувався в своєму нелегкому пастирському житті відомий проповідник і церковний письменник протоієрей Димитрій Дудко. Звичайно, в євангельській редакції: «Тогда говорит уче- никам Своим: жатвы много, а делателей ма- ло; молите Господина жатвы, что­ бы выслал делателей на жатву Свою» (Мф. 9, 37). «Благовіст Хмельниччини» надає своїм читачам крихти з його письменницько- го стола.