Відносно осі обертання він дорівнює сумі добутків усіх матеріальних точок тіла на квадрати їх відстаней від даної осі: I=∑m 1 ·r 1 2 (кг·м2). РАДІУС ІНЕРЦІЇ ТІЛА – порівняльна міра інертності даного тіла відносно його різних осей. Він вимірюється коренем квадратним із відношення моменту інерції (I) (відносно даної осі) до маси тіла (m): R= І 𝑚 .
Зворотно-обертальні (згинання-розгинання, супінація-пронація) Зворотно-поступальні (лінійний рух кисті при обертальних рухах в ліктьовому та плечовому суглобах) Коловий рух в кулястих суглобах
не прискорення, а тільки деформацію тіла. Силу, що діє статично, вимірюють силою, яка її врівноважує: Fст =Рвага ДИНАМІЧНА СИЛА – сила, яка неврівноважена іншою силою. Вона викликає прискорення, а також деформацію тіла, до якого вона прикладена. Визначають динамічну силу добутком маси тіла на його прискорення: Fдин = m · a
до взаємодіючих поверхонь. Визначається добутком нормального тиску на коефіцієнт тертя: Т=N·Ктер. (Н). Розрізняють: Тертя ковзання Тертя кочення Тертя обертання
відносно іншого, не втрачаючи з ним контакту, тобто ковзає по ньому. Сила тертя в цьому випадку динамічна. Вимірюється ця сила коефіцієнтом тертя. Механізм тертя ковзання пояснюється зщепленням нерівностей поверхонь тіл між собою (механічна теорія), а також молекулярним зщепленням, коли гладкі поверхні забезпечують щільний контакт тіл (молекулярна теорія).
коли точки дотику тіл увесь час змінюються. Механізм тертя кочення пояснюється деформацією тіл, які дотикаються. СИЛА ТЕРТЯ ОБЕРТАННЯ – вид тертя, за якого між поверхнями тіл, що контактують, є нерухома точка. При цьому рух відбувається навколо цієї точки.
тіл при відсутності їх відносного руху. Сила тертя спокою спрямована за дотичною до поверхні дотичних тіл в сторону, протилежну силі F, і дорівнює їй за величиною: Fтр =–F (Н).
тіло. Вона спрямована у протилежний бік силі тяжіння і за законом Архімеда дорівнює масі об’єму води, витісненої цим тілом. Якщо виштовхуюча сила більше сили тяжіння тіла, то тіло спливає. Якщо ж сила тяжіння тіла більше виштовхуючої сили, то воно тоне.
з боку зовнішнього тіла, яке прискорюється людиною. Вона дорівнює масі прискорюваного тіла, помноженій на його прискорення. Сила інерції зовнішнього тіла при його прискоренні людиною спрямована в бік, протилежний прискоренню: Fін = ─m·a(Н).
тіла, які викликають цю деформацію. Пружні сили залежать від властивостей деформованого тіла, а також вигляду і величини деформації: Fпр. =С·∆L (Н), де С – коефіцієнт пружності тіла, ∆L – деформація.
тіла, що знаходиться з нею в контакті (у спокої або русі). Дорівнює силі дії тіла на опору, спрямована в протилежний бік і прикладена до цього тіла. Реакція опори – сила пасивна (реактивна). Вона не може самостійно викликати позитивні прискорення, але без неї, якщо немає опори, людина не може активно пересуватись.
вгору, то й сила тиску на опору буде прикладена не під прямим кутом до її поверхні. Тоді реакція опори також не буде перпендикулярною до поверхні, її можна розкласти на нормальну та дотичну складові. Якщо дотичні поверхні рівні, без виступів, шипів тощо, то й дотична складова реакції опори і буде силою тертя. Рівнодійна нормальної та дотичної складових називається загальною (результуючою) реакцією опори:
відносно нього. Величина лобового опору залежить від поперечного перетину тіла, його обтічності, щільності та в’язкості середовища, а також відносної швидкості тіла: R x =S M C x pυ2; де R x – величина лобового опору; S M – площа найбільшого поперечного перетину тіла; C x – коефіцієнт лобового опору, який залежить від форми тіла (обтічності) і його орієнтації відносно напрямку руху в середовищі; p– щільність середовища; υ – відносна швидкість середовища і тіла.